Кір та Краснуха, що це таке та як з цим боротися?
Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кіром хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли кіром, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.
Як відбувається зараження кором?
Джерелом інфекції є хворим кором людей з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).
Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кіром людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі.
Вірус кіру дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.
Як протікає захворювання кір?
Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при кіру яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на ньобі з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кіру малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.
На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулуб, ще через день - на руки й ноги. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.
Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Сип або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.
Можливі ускладнення
У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.
Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.
Найважчі ускладнення кіру, які, на щастя, зустрічаються крані рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.
Лікування та догляд
Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.
Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А и С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.).
У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).
Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігати його від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велика увагу варто приділити його харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.
Профілактика кору
У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.
Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.
Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кіру проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти корі також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.
Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не болів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .
У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для привитих дітей, що раніше не боліли кіром на 17 днів від початку контакту.
Кір під час вагітності
Якщо майбутня мама занедужає кором, можливі викидень або передчасні пологи. Дитина може народитися з дефіцитом маси тіла і навіть ( за непідтвердженим даними) з вадами розвитку.
Вакцинацію або ревакцинацію проти кори потрібно проводити жінкам, що не мають протикірових антитіл, мінімум за місяць до зачаття, під час вагітності її проводити не можна.
Якщо вагітна жінка, що не має імунітету проти корі, контактувала із хворим, у перебігу перших днів після контакту можливе проведення пасивної імунізації імуноглобуліном.
Краснуха (червоничка, багряниця) – гостре вірусне захворювання, яке зустрічається тільки у людини. Характеризується явищами помірної загальної інтоксикації, збільшенням потиличних і шийних лімфатичних вузлів, появою висипки на шкірі й ураженням плода у перехворівших вагітних.
Хто хворіє та чим проявляється?
Сприйнятливість до краснухи висока, найчастіше хворіють діти і підлітки. Особи до 20 років становлять біля 90% хворих. Діти у віці до 6 міс. уникають цієї недуги, оскільки успадковують від матері імунітет.
Захворюваність має переважно спорадичний характер. У дитячих і військових колективах, інтернатах трапляються спалахи, що тривають декілька місяців. У дітей, які контактували з хворим, вірус виявляють у слизовій верхніх дихальних шляхів з 11-ї до 21-ї доби від початку контакту з хворою людиною.
Максимальна захворюваність відзначається переважно в зимово-весняний період. При краснусі можливі епідемічні хвилі, що виникають з інтервалом біля 7 років. Відзначено, що після таких хвиль збільшується число вроджених вад серця. Інкубаційний період становить 15-21 день, може тривати до 24 днів. Спостерігаються субфебрильне підвищення температури тіла, нездужання, нежить, покашлювання, катаральний кон'юнктивіт. Типовим раннім симптомом краснухи є збільшення задньошийних, потиличних, білявушних та інших лімфатичних вузлів. Цей симптом з'являється за 1-3 дні до висипу і зберігається 10-14 днів.
Висип з'являється на обличчі, шиї, поширюючись протягом кількох годин по всьому тілу. Переважна локалізація висипу – розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці. На обличчі, на грудях та животі кількість висипань менша. Елементи висипу при краснусі – рожеві, округлої і овальної форм плями або папули, які дещо піднімаються над шкірою. За величиною вони бувають від макового зернятка до чечевиці. У деяких хворих переважають дрібніші елементи, в інших – більші. Елементи висипу не схильні до злиття. Висип утримується протягом 2-3 днів, безслідно зникає і не залишає пігментації та лущення.
У деяких хворих одночасно з висипом на слизових оболонках зіва та м'якого піднебіння з'являється дрібноплямиста енантема. Катаральні явища, які виникли у продромальному періоді, не посилюються. Самопочуття, як правило не погіршується. Висип супроводжується субфебрильним, рідше – значнішим (38 –39°С) підвищенням температури тіла. У деяких хворих протягом усього часу хвороби температура тіла може і не підвищуватися.
Тяжко переносять краснуху дорослі. У них часто спостерігаються явища загальної інтоксикації (головний біль, слабкість, втрата апетиту); біль у м'язах, особливо шийних, у суглобах, помірно або інтенсивно виражені катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів та кон'юктив , висипка має схильність до злиття. Такий перебіг краснухи буває деколи і у дітей.
При обстеженні осередку в дитячому закладі слід з'ясувати час захворювання і появи висипки у дитини. Це має значення не лише для всановлення терміну ізоляції хворого, а й для визначення строків карантину та допуску у колектив контактних осіб.
Для підтвердження етіології застосовують два методи: виділення вірусу або виявлення антитіл в крові.
Спостерігаються артропатія, яка характерзується сильним больовим синдромом і появою внутрішньо-суглобових випотівань, енцефаліт, енцефаломієліт, поліневрит. Неврологічні ускладення розвиваються при краснусі в період згасання висипу. Надзвичайно рідко бувають при краснусі отит, пневмонія, гломерулонефрит та інші ускладнення.
Діагноз краснухи встановлюють на основі типової клінічної картини та даних епідеміологічного анамнезу. Специфічні лабораторні методи діагностики не дуже поширені через їх трудомісткість. Певне діагностичне значення має загальний аналіз крові. При краснусі на самому початку хвороби спостерігається незначний нейтрофільний лейкоцитоз, а в період висипу – нормальна кількість лейкоцитів або лейкопенія, лімфоцитоз, поява плазматичних клітин.
Необхідно виключити інші захворювання, які супроводяться висипом (кір, скарлатина, ентеровірусна екзантема, медикаментозна хвороба) та збільшенням лімфатичних вузлів (інфекційний мононуклеоз).
Лікування та профілактика:
Хворий на краснуху повинен дотримуватися постільного режиму до повного зникнення клінічних симптомів хвороби. При легкій формі краснухи медикаментозну терапію не застосовують. Клінічні прояви хвороби є основною для призначення симптоматичних засобів (жарознижувальні, анальгетики, протизапальні, десенсибілізуючі та ін). При ускладненнях проводять відповідне лікування.
Профілактика :
•хворих ізолюють удома до 5-ої доби з моменту висипання;
•діти –з вродженою краснухою також підлягають ізоляції в пологовому будинку чи дома;
•у дитячому колективі вводять карантин на 21 добу після ізоляції останнього хворого
•контактні хворі можуть відвідувати дитячі колективи до 10-ої доби, а з 11-ої до 21-ої їх ізолюють в домашніх умовах.
Досягти переривання механізму передачі збудника можна шляхом провітрювання і волого прибирання кімнат, де перебувають хворі.
З метою активного виявлення хворих у дитячих закладах здійснюють щоранкові огляди дітей.
Вагітні повинні уникати контакту з хворими не краснуху протягом 10 діб від початку їх захворювання. Якщо інфікування жінки все ж відбулося у перші 3 місяці вагітності, рекомендують штучне її переривання.
Вакцинація проти краснухи введена в календар щеплень и проводиться дворазово в 12 місяців та в 6 років.
Специфічна профілактика краснухи здійснюється за допомогою тривакцини, яка включає в себе ослаблені віруси кору, краснухи та епідемічного паротиту. Якщо дитина перехворила одною з цих хвороб, проводять вакцинацію моно вакцинами. Імунітет розвивається через 15-20 днів і зберігається більше 20 років. Повторні захворювання після перенесеної хвороби не підтверджені.